Сітківка — що це?
Сітківка – це найтонша внутрішня оболонка ока, що прилягає з внутрішнього боку до склоподібного тіла, а з зовнішнього – до судинної оболонки очного яблука.
Найскладніша структура дозволяє сітківці сприймати світло, обробляти й трансформувати світлову енергію у нервовий імпульс — сигнал, в якому закодована вся інформація про те, що бачить око, і передавати його з зорового нерва до головного мозку.
Сітківка складається з клітин-рецепторів — паличок та колб. Палички мають високу світлочутливість і дозволяють бачити у темряві, вони ж відповідають за периферичний зір. Колбочки вимагають для своєї роботи більшої кількості світла, але вони відповідають за центральний зір і дозволяють розглянути дрібні деталі, дають можливість розрізняти кольори.
Найважливіша частина сітківки – центральна (макула). Вона знаходиться навпроти зіниці, трохи вище місця з’єднання ока з зоровим нервом. Свою іншу назву – “жовта пляма” – вона отримала через жовтий пігмент у клітинах. У центральній ділянці сітківка дуже тонка та містить велику кількість колб. Саме макула відповідає за центральний зір, тому порушення у цій зоні сітківки можуть призвести до суттєвого погіршення зору аж до сліпоти.
Чим небезпечні захворювання сітківки
Захворювання сітківки ока вважаються найнебезпечнішими серед усіх порушень зору, оскільки можуть призвести до повної та незворотної його втрати.
Патології сітківки ока поступово виходять на провідні позиції серед усіх причин, що викликають невиліковну сліпоту, у країнах з середнім та високим рівнем економічного розвитку. Наслідки захворювань сітківки ока – «головний біль» офтальмології. Якщо з такими захворюваннями, як катаракта, медицина навчилися успішно боротися, лікування порушень, пов’язаних з передачею нервових імпульсів у головний мозок, викликають серйозні труднощі. Наразі вчені всього світу активно працюють над створенням штучної сітківки, і це стане справжнім проривом в офтальмології. А поки що чи не єдиною умовою успішної боротьби з хворобами сітківки та запобіганням втрати зору стає своєчасна діагностика та спостереження.
Захворювання сітківки можуть до певного часу ніяк не проявляти себе, а погіршення зору та навіть сліпота настають раптово. Будь-які дегенеративні процеси на сітківці означають, що рано чи пізно можна втратити зір. Тому людям з групи ризику потрібно обов’язково регулярно проходити повну діагностику зорової системи з ретельним обстеженням структур очного дна. Якщо час для терапевтичного лікування втрачено, потрібне хірургічне втручання. У цьому випадку мова вже йтиме не про покращення зору, а про збереження та стабілізацію його на наявному рівні.
Причини виникнення захворювання сітківки
Патології сітківки можуть з’явитися при деяких офтальмологічних захворюваннях, різних загальних та системних недугах організму – гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, захворюваннях нирок та надниркових залоз, а також при травмах ока, черепно-мозкових травмах, вікових і гормональних змінах в організмі.
Основні групи ризику:
- люди з середнім і високим ступенем короткозорості;
- вагітні жінки;
- люди похилого віку;
- люди з цукровим діабетом і гіпертонією.
Симптоми захворювань сітківки ока:
- зниження зору без видимих причин;
- поява перед очима спалахів у вигляді іскор, блискавок;
- плаваючі точки у вигляді «пластів сажі»;
- пелена перед очима;
- звужуються та випадають деякі поля зору (зазвичай збоку);
- мігрень, запаморочення.
Початкові стадії розвитку сітківки можуть і не супроводжуватися жодними симптомами.
Основні види захворювань сітківки
Периферичні дистрофії сітківки
Одна з найпоширеніших проблем з сітківкою – периферична дистрофія сітківки ока. Людина часто навіть не підозрює про наявність у себе захворювання. Периферичні дистрофії зустрічаються у будь-якому віці та за будь-якої гостроти зору, проте найчастіше – у людей з короткозорістю середніх і високих ступенів. При короткозорості, як правило, очне яблуко збільшене, сітківка розтягується та стоншується. На найтонших ділянках уповільнюється кровотік, сітківка не отримує поживних речовин, і на цьому тлі відбуваються дегенеративні зміни. Нерідко зустрічаються розриви, витончення сітківки, які, якщо вчасно не провести відповідне лікування, можуть призвести до серйозних наслідків – відшарування сітківки.
Периферична дистрофія сітківки ока, за статистикою, розвивається у короткозорих людей у 30–40% випадків, у далекозорих – у 6–8%, у людей з нормальним зором – у 2–5%.
Відшарування сітківки
Відшарування сітківки – це відділення внутрішньої оболонки ока від судинної. При цьому порушується живлення зовнішніх шарів і відбувається швидка загибель фоторецепторів. Ознаки: зниження гостроти зору, звуження поля зору, поява плаваючих точок, мушок, пелени перед очима, раптова втрата бічного зору, деформація та коливання предметів. Відшарування сітківки — це дуже серйозне захворювання, яке майже завжди призводить до безповоротної втрати зору, якщо вчасно не провести лікування. Найчастіше зустрічається у короткозорих людей, але може бути наслідком травми, гіпертонічного кризу.
За статистикою, 72% всіх випадків незворотної сліпоти виникають через відшарування сітківки.
Вікова макулярна дегенерація (макулодистрофії)
При віковій макулярній дегенерації уражається центральна частина сітківки – макула. У більшості випадків (так звана суха форма) зміни викликані виснаженням тканини макули внаслідок вікових змін та/або відкладенням у ній пігменту, через що виникають осередки відшарування. При цьому порушується функція фоторецепторів та погіршується зір. Інша, рідкісніша форма вікової макулярної дегенерації сітківки ока – волога – пов’язана з аномальним розростанням судин під сітківкою в ділянці макули. Вони тендітні та часто пропускають кров і рідину, які підіймають макулу з її звичайного становища у задній частині ока. Цей стан незабаром призводить до патологічних змін у цьому місці сітківки. Прогресує «волога» макулодистрофія сітківки ока набагато швидше, ніж «суха», що призводить до різкого погіршення зору.
Основні фактори ризику розвитку макулярної дегенерації сітківки ока: вік старше 50 років, серцево-судинні захворювання, генетична схильність. На початкових стадіях захворювання протікає непомітно для пацієнта та може бути виявлено лише на прийомі в офтальмолога у клініці «Ексімер» (Київ).
Вікова макулярна дегенерація сітківки ока – найпоширеніша причина втрати зору у людей старше 50 років.
Діабетична ретинопатія
Діабетична ретинопатія – часте ускладнення цукрового діабету. При цукровому діабеті через нестачу інсуліну відбуваються метаболічні порушення, що призводять до загибелі клітин, які підтримують тонус стінок дрібних судин. Ослаблення стінок судин призводить до патологічних змін, внаслідок яких у сітківці з’являються крововиливи, утворюються патологічні новоутворені судини, які можуть спричинити відшарування сітківки та необоротну втрату зору.
Діабетична ретинопатія розвивається поступово, і навіть виражені її стадії можуть бути невідчутні. Діабетична ретинопатія зазвичай з’являється через 5-10 років від початку захворювання на цукровий діабет, і за відсутності лікування призводить до сліпоти.
Діабетична ретинопатія зустрічається у 40% хворих на цукровий діабет.
Макулярний набряк
Макулярний набряк — це набряк центральної зони сітківки — макули, що відповідає за центральний зір. Набряк макули виникає як наслідок скупчення рідини у центральній ділянці сітківки, значно знижуючи при цьому гостроту зору. Макулярний набряк — не самостійне захворювання, а прояв деяких офтальмологічних хвороб або станів: діабетичної ретинопатії (ураження судин сітківки при цукровому діабеті), травми ока або наслідків хірургічного втручання, увеїта (запалення судинної оболонки ока), оклюзії. Оклюзія вен сітківки – одна з найнебезпечніших патологій ока, яка може загрожувати незворотною втратою зору.
Діагностика захворювань сітківки
Щоб досліджувати стан сітківки, звичайної перевірки зору недостатньо. При підозрі на патології сітківки обов’язково проводяться такі обстеження:
- дослідження полів зору (периметрію) для того, щоб оцінити стан сітківки на її периферії;
- ультразвукове дослідження внутрішніх структур ока;
- дослідження очного дна (офтальмоскопію) для того, щоб оцінити стан сітківки, диска зорового нерва, судин очного дна;
- оптичну когерентну томографію (ОСТ) сітківки, що дозволяє оцінити стан її макулярної (центральної) зони.
Захворювання сітківки: що робити?
Головне при захворюваннях сітківки – своєчасно їх виявити. При патології сітківки необхідно регулярно проходити діагностичне обстеження, бажано — у тому самому медичному центрі та на тому самому обладнанні, щоб спостерігати за станом сітківки у динаміці. Важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря, у тому числі й щодо способу життя, режиму фізичних навантажень, харчування тощо. Вчасне лікування дозволяє зберегти зір і не допустити його погіршення.
Лікування захворювань сітківки у Києві у клініці «Ексімер»
Універсального методу лікування захворювань сітківки немає: у кожному конкретному випадку необхідний індивідуальний підхід. При виборі оптимального способу лікування враховується безліч факторів: тип захворювання, причини його виникнення та стадія розвитку, вік пацієнта, супутні стани організму тощо. Хід лікування контролюється лікарем офтальмологічного центру «Ексімер» (Київ), він може вносити корективи залежно від результатів лікування.
У сучасній офтальмології успішно застосовуються такі методи лікування захворювань сітківки:
- лазерне лікування: лазерна коагуляція, ППЛК;
- хірургічне лікування (вітреоретинальні втручання);
- медикаментозне лікування;
- внутрішньоочні ін’єкції препаратами «Луцентіс», «Ейлеа», «Озурдекс».
Сітківка та вагітність
У період вагітності відбувається гормональна перебудова організму, яка може серйозно позначитися і на зорі. Головну загрозу зоровій системі становить саме стан сітківки. Погіршення її стану – одна з найчастіших причин неможливості природних пологів та рекомендації проведення кесаревого розтину: ризик відшарування сітківки зростає при природних пологах через перепади тиску у породіллі. Особливо цей ризик високий у короткозорих і тих, у кого є схильність до патологій сітківки. Лікарі-офтальмологи рекомендують незалежно від гостроти зору пройти обстеження зорової системи з оглядом очного дна на 6, 10-14 та 32-36-му тижнях вагітності.
Для лікування дистрофічних змін сітківки та запобігання ризику її відшарування застосовується профілактична периферична лазерна коагуляція. Ця проста процедура абсолютно безпечна як для майбутньої мами, так і для дитини, і проводиться до 36-го тижня вагітності.
Сітківка та короткозорість
Короткозорим людям потрібно регулярно проходити діагностичне обстеження зору та стежити за станом сітківки. Однак він не завжди пов’язаний зі ступенем короткозорості. Часто за високого ступеня короткозорості сітківка залишається стабільно задовільною, у ній немає передрозривів, відсутні прогресуючі дистрофічні зміни. Буває й навпаки, коли за слабкої короткозорості, що не перевищує 3 діоптрій, на очному дні спостерігаються дистрофічні осередки.
