Сітківка — що це?
Сітківка – це найтонша внутрішня оболонка ока, прилегла на всьому своєму протязі з внутрішньої сторони до скловидного тіла, а із зовнішнього – до судинної оболонки очного яблука.
Складна структура дозволяє сітківці сприймати світло, обробляти і трансформувати світлову енергію в нервовий імпульс – сигнал, в якому закодована вся інформація про те, що бачить око, і передавати його по зоровому нерву в головний мозок.
Сітківка складається з клітин-рецепторів – паличок і колбочок. Палички мають високу чутливість до світла і дозволяють бачити в темряві, вони ж відповідають за периферичний зір. Колбочки вимагають для своєї роботи більшої кількості світла, але саме вони відповідають за центральний зір і дозволяють розгледіти дрібні деталі, дають можливість розрізняти кольори.
Найважливіша частина сітківки – центральна, або макула. Макула знаходиться навпроти зіниці, трохи вище місця з’єднання ока із зоровим нервом. Свою іншу назву – жовта пляма – вона отримала через вміст в клітинах жовтого пігменту. У центральній області сітківка дуже тонка і містить велику кількість колбочок. Саме макула відповідає за центральний зір, тому порушення в цій зоні сітківки можуть призвести до істотного погіршення зору аж до сліпоти.
Чим небезпечні захворювання сітківки
Захворювання сітківки вважаються найбільш небезпечними серед усіх порушень зору, оскільки можуть призвести до повної і незворотної втрати зору.
До причин невиліковної сліпоти в країнах із середнім і високим рівнем економічного розвитку найчастіше призводять саме патології сітківки ока. Наслідки захворювань сітківки – «головний біль» офтальмологів усього світу. Якщо з такими очними захворюваннями, як, наприклад, катаракта, медицина навчилися успішно боротися, то лікування порушень, пов’язаних з передачею нервових імпульсів в головний мозок, викликають серйозні труднощі. Зараз вчені всього світу активно працюють над створенням штучної сітківки, і це стане справжнім проривом в офтальмології. А поки чи не єдиною умовою успішної боротьби з хворобами сітківки і запобіганням втрати зору стає своєчасна діагностика і спостереження.
Захворювання сітківки можуть деякий час ніяк не проявляти себе, а погіршення зору і, навіть, сліпота можуть настати раптово. Будь-які дегенеративні процеси на сітківці означають, що рано чи пізно можна втратити зір. Тому людям з групи ризику потрібно обов’язково регулярно проходити повну діагностику зорової системи з ретельним обстеженням структур очного дна. Якщо час для терапевтичного лікування упущено, буде потрібно хірургічне втручання. У цьому випадку мова вже буде йти не про поліпшення зору, а про збереження і стабілізацію його на існуючому рівні.
В яких випадках виникають захворювання сітківки?
Патології сітківки можуть з’явитися при деяких захворюваннях очей, різних загальних і системних захворюваннях організму – гіпертонічній хвороби, цукровому діабеті, захворюваннях нирок і надниркових залоз, а також при травмах ока, черепно-мозкових травмах, вікових та гормональних змінах в організмі.
Основні групи ризику:
- люди з середнім і високим ступенем короткозорості;
- вагітні жінки;
- люди похилого віку;
- люди з цукровим діабетом і гіпертонією.
Симптоми захворювань сітківки:
- зниження зору без наяних причин;
- поява перед очима спалахів у вигляді іскор, блискавок;
- плаваючі точки в вигляді «пластівців сажі»;
- пелена перед очима;
- звуження і випадіння деяких полей зору (зазвичай збоку);
- мігрень, запаморочення.
Початкові стадії розвитку захворювання сітківки можуть не супроводжуватися ніякими симптомами.
Основні види захворювань сітківки
Периферичні дистрофії сітківки
Одна з найбільш поширених проблем з сітківкою – периферична дистрофія сітківки. Людина часто навіть не підозрює про наявність у себе захворювання. Периферичні дистрофії зустрічаються в будь-якому віці і при будь-якій гостроті зору, проте найчастіше – у людей з короткозорістю середніх і високих ступенів. При короткозорості, як правило, очне яблуко збільшено, сітківка розтягується і стає тоншою. На більш розтягнутих ділянках сповільнюється кровотік, сітківка не отримує поживних речовин, через це відбуваються дегенеративні зміни, навіть розриви, які можуть привести до серйозних наслідків – відшарування сітківки, якщо вчасно не провести відповідне лікування.
За статистикою, периферичні дистрофії сітківки виникають у короткозорих людей в 30 – 40% випадків, у далекозорих – в 6 – 8%, у людей з нормальним зором – в 2 – 5%.
Відшарування сітківки
Відшарування сітківки – це відокремлення внутрішньої оболонки ока від судинної. При цьому порушується живлення її зовнішніх шарів і відбувається швидка загибель фоторецепторів. Симптоми: зниження гостроти зору, звуження поля зору, поява плаваючих «мушок», туман перед очима, раптова втрата бокового зору, деформація і коливання предметів, на які дивиться людина. Відшарування сітківки – це дуже серйозне захворювання, яке в більшості випадків призводить до незворотньої втрати зору, якщо вчасно не провести лікування. Найчастіше зустрічається у короткозорих людей, але може бути і наслідком травми, гіпертонічного кризу.
За статистикою, 72% всіх випадків незворотної сліпоти виникають через відшарування сітківки.
Вікова макулярна дегенерація (макулодистрофії)
При віковій макулярній дегенерації вражається центральна частина сітківки – макула. У більшості випадків (так звана суха форма) зміни викликані витонченням тканини макули в результаті вікових змін і / або відкладенням в ній пігменту, в результаті чого виникають вогнища відшарування. При цьому порушується функція фоторецепторів і погіршується зір. Інша, більш рідкісна форма вікової макулярної дегенерації – волога – пов’язана з аномальним розростанням судин під сітківкою в області макули. Вони крихкі і часто пропускають кров і рідину, які піднімають макулу з її звичайного місця в задній частині ока. Цей стан незабаром призводить до патологічних змін в даній області сітківки. Прогресує «волога» макулодистрофія набагато швидше, ніж «суха», приводячи до різкого погіршення зору.
Основні фактори ризику розвитку вікової макулярної дегенерації: вік старше 50 років, серцево-судинні захворювання, генетична схильність. На початкових стадіях захворювання протікає непомітно для пацієнта і може бути виявлена тільки на прийомі у офтальмолога.
Вікова макулярна дегенерація – найчастіша причина втрати зору у людей старше 50 років.
Діабетична ретинопатія
Діабетична ретинопатія – доволі часте ускладнення цукрового діабету. При цукровому діабеті через нестачу інсуліну відбуваються метаболічні порушення, що призводять до загибелі клітин, що підтримують тонус стінок дрібних судин. Ослаблення стінок судин призводить до патологічних змін, в результаті яких в сітківці з’являються крововиливи, утворюються патологічні новостворені судини, які можуть викликати відшарування сітківки і необоротну втрату зору.
Діабетична ретинопатія розвивається поступово, і навіть виражені її стадії можуть бути невідчутні. Діабетична ретинопатія зазвичай розвивається через 5 – 10 років від початку захворювання на цукровий діабет, і при відсутності лікування призводить до сліпоти.
Діабетична ретинопатія зустрічається у 40% хворих на цукровий діабет.
Макулярний набряк
Макулярний набряк – це набряк центральної зони сітківки – макули, що відповідає за центральний зір. Набряк макули виникає як наслідок скупчення рідини в центральній області сітківки, значно знижуючи при цьому гостроту зору. Макулярний набряк – не самостійне захворювання, а прояв деяких очних хвороб або станів: діабетичної ретинопатії (ураження судин сітківки при цукровому діабеті), травми ока або наслідків хірургічного втручання, увеїту (запалення судинної оболонки ока), оклюзії вен сітківки. Оклюзія вен сітківки – одна з найнебезпечніших патологій ока, яка може загрожувати незворотною втратою зору.
Діагностика захворювань сітківки
Щоб дослідити стан сітківки, звичайної перевірки зору недостатньо. При підозрі на захворювання сітківки обов’язково проводяться такі обстеження:
- дослідження поля зору (периметрія) для того, щоб оцінити стан сітківки на її периферії;
- ультразвукове дослідження внутрішніх структур ока;
- дослідження очного дна (офтальмоскопія) для того, щоб оцінити стан сітківки, диска зорового нерва, судин очного дна;;
- оптичну когерентну томографію (ОСТ) сітківки, що дозволяє оцінити стан її макулярної (центральної) зони.
Захворювання сітківки: що робити?
Головне при захворюваннях сітківки – вчасно їх виявити. При виявленні патологій сітківки необхідно регулярно проходити діагностичне обстеження, бажано – в одному і тому ж медичному центрі і на одному і тому ж обладнанні, щоб спостерігати за станом сітківки в динаміці. Важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря, в тому числі що до способу життя, режиму фізичних навантажень, харчування і так далі. Вчасно проведене лікування дозволяє зберегти зір і не допустити його погіршення.
Лікування захворювань сітківки
На сьогоднішній день існують ефективні методи лазерного, медикаментозного, консервативного та хірургічного лікування різних захворювань сітківки. Якогось універсального рецепту не існує: в кожному конкретному випадку – індивідуальний підхід. При виборі варіанту лікування захворювань сітківки враховується безліч факторів: яке захворювання, його природа і стадія, вік пацієнта, супутні стани та інші. Хід лікування контролюється лікарем, він може вносити корективи в залежності від результатів лікування.
В сучасній офтальмології успішно застосовують наступні методи лікування захворювань сітківки:
- лазерне лікування: лазерна коагуляція, ППЛК;
- хірургічне лікування (вітреоретинальні втручання);
- медикаментозне лікування;
- внутрішньоочні ін’єкції препаратами «Луцентіс», «Ейлєя», «Озурдекс».
Сітківка та вагітність
У період вагітності відбувається гормональна перебудова організму, яка може серйозним чином позначитися і на зорі. Головну загрозу зорової системі представляє саме стан сітківки. Погіршення її стану – одна з найчастіших причин неможливості природних пологів і рекомендації проведення кесаревого розтину: ризик відшарування сітківки зростає при природних пологах через перепади тиску у породіллі. Особливо цей ризик високий у короткозорих і у тих, у кого є схильність до патології сітківки. Лікарі-офтальмологи наполегливо рекомендують незалежно від гостроти зору пройти обстеження зорової системи з оглядом очного дна на 6, 10 – 14 і 30-й тижнях вагітності.
Для лікування дистрофічних змін сітківки і попередження ризику її відшарування застосовується профілактична периферична лазерна коагуляція. Ця нескладна процедура абсолютно безпечна як для майбутньої мами, так і для дитини, і проводиться до 30-го тижня вагітності.
Сітківка та короткозорість
Короткозорим людям потрібно регулярно проходити діагностичне обстеження зору та стежити за станом сітківки. Однак воно не завжди пов’язане зі ступенем короткозорості. Часто при високому ступені короткозорості сітківка залишається стабільно задовільною, на ній немає передрозривів, відсутні прогресуючі дистрофічні зміни. Буває і навпаки, коли при слабкій короткозорості, що не перевищує 3 діоптрій, на очному дні спостерігаються дистрофічні вогнища.
