Дитина народжується з несформованими органами зору. Цей процес закінчується приблизно у 10-11-річному віці. Протягом цього періоду варто оберігати очі малюка від перенапруження, щоб запобігти проблемам із зором. Але існують уроджені захворювання очей, коли дитина вже народжується із очною патологією. Порушення формуються ще у період внутрішньоутробного розвитку.

Причини вроджених захворювань очей

Існує низка очних захворювань, ризик появи яких зростає внаслідок впливу спадкового фактора. Через зміни у генетичному коді виникає патологія. Мутації генів одного або обох батьків найчастіше виникають під впливом різних несприятливих факторів, таких як ліки, наркотики, канцерогени, погані екологічні умови. Крім того, генетичні хвороби очей можуть виявлятися за наявності споріднених зв’язків між батьками.

Серед інших причин розвитку вродженої патології очей слід зазначити:

  • проблеми зі здоров’ям одного чи обох батьків, зокрема за наявності цукрового діабету, хвороб серцево-судинної системи;
  • захворювання майбутньої матері;
  • внутрішньоутробні інфекції;
  • ускладнення під час пологів.

Поєднання несприятливих факторів посилює ризик проявлення патології очей у новонароджених.

Види вроджених аномалій очей

Уроджена патологія очей буває різних видів. Її можна розділити на декілька груп.

Патологія, яка не потребує лікування

Йдеться про незначні аномалії, помітні зовні, що підлягають корекції. До цієї групи відносяться гетерохромія, за якої райдужна оболонка має різне забарвлення, і дальтонізм – генетичне захворювання, причиною якого є мутація гена Х-хромосоми. В останньому випадку виникають складнощі зі сприйняттям забарвлення предметів: дитина не може розрізнити найчастіше відтінки червоного та зеленого кольору.

Патологія, пов’язана з іншими захворюваннями

Різні системні порушення можуть супроводжуватись очними аномаліями. До цієї групи належать такі хвороби:

  1. Альбінізм. Супроводжується зниженням синтезу пігменту райдужної оболонки.
  2. Синдром Франческетті. За аномалії відсутні мейбомієві залози, звужуються щілини ока, випинається нижня повіка.
  3. Синдром Дауна. За цієї аномалії знижується гострота зору, характерний монголоїдний розріз очей, плями Брушфільда.
  4. Синдром Марфана. Супроводжується вираженою міопією, ущільненням рогівки, деструкцією склоподібного тіла тощо.

Ці хвороби супроводжуються різними патологічними змінами в організмі, пов’язаними не лише з органами зору.

Патологія, що потребує хірургічного лікування

Серед найпоширеніших аномалій ока цієї групи варто виділити:

  1. Глаукому. Вроджена форма захворювання – рідкісне явище. Супроводжується вона підвищенням внутрішнього тиску ока, що веде до швидкого ураження зорового нерва.
  2. Катаракту. На цю патологію припадає 60% усіх випадків вроджених аномалій. Супроводжується вона помутнінням кришталика. Під час операції його замінюють штучною інтраокулярною лінзою.

Деякі захворювання виявляються відразу після народження, наприклад, мікрофтальм, ретролентальна фіброплазія, анофтальм. Інші, зокрема міопія, можуть виникати у перші роки життя або у більш пізньому віці.

Діагностика вродженої патології ока

У разі вродженій патології очей важливо діагностувати її якомога раніше. Розпочате своєчасне лікування дозволяє запобігти зниженню зору. Зокрема, виявлення глаукоми на ранніх етапах дозволить запобігти сліпоти. Найчастіше офтальмологічну клініку відвідують, коли дитині виповниться 2-4 місяці. У такому віці найлегше відрізнити патологічний стан очей від норми.

Складнощі діагностики полягають у тому, що маленька дитина не може поскаржитися на проблеми із зором. Тому батьки мають звернути увагу на характерні симптоми. Особливо слід приділити увагу проблемі, якщо у дитини є генетична схильність, були тяжкі пологи, вагітна жінка перенесла інфекційні хвороби.

Лікування вродженої аномалії очей

У деяких випадках патології лікування можна здійснити консервативним шляхом. Наприклад, за міопії для покращення зору і попередження прогресування хвороби призначають спеціальні краплі, а також гімнастику. У разі непрохідності слізних шляхів, окрім медикаментозної терапії, призначають масаж нижньої повіки.

Глаукому у дітей лікують у стаціонарних умовах консервативним шляхом чи за допомогою оперативного втручання. Чим раніше розпочнеться лікування, тим більшою є ймовірність зберегти зір.

Терміни операції у разі катаракти залежатимуть від ступеня гостроти зору. В разі сильного помутніння кришталика оперативне втручання можна здійснити, коли дитині виповниться 6 місяців. Наступні методи лікування вибирають у кожному випадку індивідуально. Це може бути, наприклад, плеоптоортоптична терапія, корекція зору із використанням окулярів і контактних лінз.