Вроджені аномалії повік виникають на тлі впливу несприятливих чинників під час внутрішньоутробного розвитку. Цикл їх формування та утворення очної щілини може порушуватися на різних етапах. Можуть виникнути патології, пов’язані із розміром, положенням або рухом повік. Порушення бувають ізольованими або зумовленими захворюваннями очей, орбіти і сусідніх елементів черепа.
Причини вродженої патології повік
Закладка повік відбувається на другому місяці ембріонального розвитку. Після шостого місяця у плода шкірна складка розділяється. Повністю очна щілина формується до сьомого місяця вагітності. Після народження до 2-3-річного віку вона збільшується. У віці 8-10 років її формування закінчується.
Аномалії розвитку і розміщення повік зазвичай зумовлені різними тератогенними факторами, які діють під час вагітності у період закладання і розвитку цих структурних елементів. Окрім того, значну роль відіграє генетична схильність.
Які бувають вроджені аномалії повік і як вони лікуються
Патологічний стан повік вивчає офтальмологія. Трапляються їхні різні порушення. Кожен із видів має свої особливості. Основне лікування – це пластичні операції.
Птоз (блефароптоз)
Птоз серед інших патологічних станів найчастіше зустрічається. Виявляється на верхній повіки та характеризується її опущенням або аномально низьким розміщенням відносно очного яблука. Птоз буває повним і частковим, одно- та двобічнім, вродженим і набутим. Розрізняють три ступеня його формування:
- коли повіка прикриває рогівку до верхньої третини зіниці;
- прикриття сягає його половини;
- зіниця закрита повністю.
У разі птозу дитина, щоб добре бачити, піднімає повіки за допомогою лобних м’язів або закидає голову назад. Лікування здійснюють оперативним шляхом в офтальмологічній клініці. За першого ступеня хвороби операцію роблять із косметичною метою, за другого і третього — задля запобігання обскураційної амбліопії.
Епікантус
У разі патології не вистачає ділянки шкіри у вигляді півмісячної складки у зоні внутрішнього кута ока. У нормі таке розміщення повік спостерігається в дітей у разі плоского перенісся. Під час дорослішання дитини складка зменшується, а потім зникає. Патологія може поєднуватись із птозом, косоокістю та іншими аномаліями. Часто її виникнення свідчить про наявність спадкового захворювання, різних хромосомних порушень, зокрема синдрому Дауна.
За епікантусу очі мають монголоїдний вигляд. Патологія завжди двостороння. Із косметичною метою проводять операцію.
Коломба
Коломба проявляється як дефект крайової частини повіки у вигляді трикутної або напівкруглої виїмки. Найчастіше спостерігається на верхній повіці в її середній третині. Ураження може виявлятись із однієї або обох сторін. У разі коломби рогівка не досить зволожується, внаслідок чого виникають різні її захворювання – кератит, помутніння.
Щоб усунути дефект, фіксують краї або використовують ділянку шкіри. Такі хірургічні методики зазвичай дають позитивні результати.
Телекантус
Патологія характеризується збільшеною відстанню між медіальними кутами щілини обох очей. За необхідності телекантус коригують укорочуванням зв’язок.
Аблефарія
У разі аблефарії повністю відсутні повіки та щілина ока. Захворювання рідкісне, успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Найчастіше зустрічається на обох очах.
Завертання
Завертання повіки – це хвороба, за якої передній край вій повністю або частково повернутий до очного яблука. Вії у такому разі натирають рогівку, як щітка, що провокує її пошкодження і навіть виразку. Завертання може мати різний ступінь розвитку – від незначного до сильного.
Лікування цієї патології передбачає дозовану напівмісяцеву резекцію шкіри і кругового м’яза повік. Часто завертання самостійно зникає у перші місяці життя немовляти.
Анкілоблефарон
Анкілоблефарон – це рідкісна аномалія, що супроводжується частковим або повним зрощенням країв верхнього і нижнього повік, яке виглядає як рубець або тяж. Найчастіше порушення проявляються у зовнішньому куті щілини ока, через що вона коротшає. Коли зрощуються крайові частини внутрішнього кута, трапляється ектопія слізних точок і каналів.
Розділяють повіки хірургічним шляхом. Роблять це на першому тижні життя малюка, оскільки зволікання з операцією призводить до розвитку обскураційної амбліопії.
