Вроджена глаукома: як проявляється та лікується хвороб

Глаукома — небезпечне офтальмологічне захворювання, яке, за статистикою, є найчастішою причиною втрати зору. Ризик розвитку хвороби збільшується з віком. Але в окремих випадках зустрічається і вроджена глаукома. Захворювання важливо виявити якнайшвидше, оскільки відновити зір, втрачений внаслідок розвитку патології, неможливо.

 

Вроджена глаукома: що це

Вроджена глаукома (код за МКХ 10: Q15.0) —  це термін, що поєднує групу очних захворювань, при розвитку яких порушується відтік внутрішньоочної рідини. Щоб зрозуміти механізм появи патології, варто докладніше розглянути будову та функціонування ока.

Візуальні сигнали пропускає рогівка та кришталик. Через них проходять світлові хвилі, вони переломлюються та фокусуються на сітківці. Далі сигнали передаються по зоровому нерву в певні центри мозку, де вже й створюється чітка картинка.

Функціональність очних структур підтримує внутрішньоочна рідина, насичена киснем та поживними речовинами, які вона віддає тканинам, а продукти обміну абсорбує та виводить через дренажну систему. З певних причин баланс вироблюваної та виведеної рідини може порушуватися. Якщо її накопичується дуже багато, внутрішньоочний тиск підвищується. Через це страждає найбільше очний нерв. І якщо тиск не знижувати, то нерв згодом атрофується та гине. Таке явище в офтальмології називається глаукомою.

Приблизно в половині всіх випадків уражаються обидва ока, але по-різному. Найчастіше вроджена глаукома зустрічається у хлопчиків. Виявляється вона одразу після народження або у перший рік життя. Характеризується переважно прогресуючим перебігом. Якщо не провести своєчасне лікування глаукоми, пацієнт втрачає зір. Дітей із підозрою на хворобу або з підтвердженим діагнозом ставлять на диспансерний облік.

 

Чому з’являється вроджена глаукома

У більшості випадків в основі причини появи вродженої глаукоми лежить вплив несприятливих факторів у період внутрішньоутробного розвитку:

  • перенесені вагітною захворювання (краснуха, кір, грип чи інші вірусні інфекції);
  • токсоплазмоз;
  • рентгенівське випромінювання;
  • метаболічні порушення;
  • авітаміноз;
  • токсикоз;
  • прийом деяких ліків.

Усі ці фактори можуть спровокувати аномалії розвитку дренажної системи очей. Велику роль також має спадковий фактор. Якщо хтось із батьків або близьких родичів має вроджену глаукому, ризик розвитку патології у дитини зростає.

Варто також зазначити, що формування у плода райдужно-рогівкового кута, через який відбувається дренаж рідкої вологи, закінчується до 38 тижня. Якщо дитина народиться недоношеною, ймовірність прояву глаукоми зростає. Останнім часом патологія у дітей, народжених раніше терміну 35 тижнів, зустрічається дуже часто. На їхню частку припадає більше ніж половина стаціонарних хворих, у яких діагностовано хворобу.

 

Симптоми вродженої глаукоми

Немовлята не можуть поскаржитися на дискомфорт та погіршення зору. Батькам важливо помітити небажані прояви. Кардинальними ознаками при вродженій глаукомі є:

  1. Світлобоязнь, сльозотеча, розширення зіниць. Такі симптоми батьки можуть спостерігати ближче до віку 2-3 місяці. Крім того, дитина може бути вередливою, неспокійною.
  2. Збільшене очне яблуко. Це головна ознака, за якою патологія у дітей відрізняється від глаукоми у дорослих. Його поява пояснюється тим, що тканини ока дитини легко розтяжні у перші роки життя. Підвищений тиск призводить до збільшення та витончення зовнішньої оболонки. Очне яблуко росте досить швидко.
  3. Зниження гостроти та звуження поля зору. Через сильне розтягнення діаметр рогівки збільшується. Дорослі відзначають її помутніння, набрякання і штучний зелений відтінок. . Поступово гинуть нервові клітини сітківки, не витримуючи високого тиску. Все це негативно впливає на зір.

Якщо виражені симптоми виявляються у немовляти одночасно, патологічний процес протікає тяжко. Лікарі дають сприятливий прогноз лікування, коли перші ознаки спостерігаються пізніше (до 4-6 місяців).

 

Види вродженої глаукоми

Вирізняють різні класифікації вродженої глаукоми. Залежно від показників внутрішньоочного тиску за Маклаковим:

  • нормальний – до 23 мм рт. ст. Рогівка ще не набрякає;
  • помірно підвищений — 23–30 мм рт. ст. Набряк рогівки відсутній або виникає іноді;
  • високий — 31–40 мм рт. ст. Рогівка постійно набрякла, спостерігаються полосчасті та хмароподібні помутніння;
  • дуже високий – понад 40 мм рт. ст. Набряк рогівки стійкий, помутніння сильно виражені.

Залежно від характеру перебігу виділяють такі види захворювання:

  • злоякісне. Дитина народжується, і в неї діагностують пізні стадії розвитку глаукоми, або хвороба швидко прогресує у перші два місяці життя немовляти;
  • типове. Патологія яскраво проявляє себе у віці 3-4 місяці. Вона супроводжується характерними симптомами (світлобоязнь, блефароспазм, сльозотеча);
  • доброякісне. Захворювання розвивається повільно, найчастіше проявляється між першим та другим роком життя;
  • абортивне. Внутрішньоочний тиск нормалізується спонтанно, і прогресування патології зупиняється.

За динамікою перебігу патологічного процесу виділяють стабільну та прогресуючу форми. У першому випадку розвиток захворювання зупиняється. Це можливо після хірургічного втручання. У другому випадку око постійно зростає, зір падає. Така ситуація можлива як до операції, так і після неї, якщо оперативне лікування не дало результату.

Залежно від патогенезу захворювання виділяють спадкову та внутрішньоутробну форми. Глаукома може бути простою (гідрофтальм) або поєднуватися з іншими офтальмологічними хворобами (мікрокорнеа, катаракта, аніридія) або системними захворюваннями різних органів (мікроцефалія, вади серця, глухота).

 

Діагностика глаукоми у дітей

При виявленні будь-яких небажаних симптомів, дитину потрібно якнайшвидше показати офтальмологу. Важливо провести диференціальну діагностику, щоби не сплутати глаукому з іншими патологіями. Повне обстеження, як правило, проводиться в операційній під впливом седативних препаратів. Воно передбачає застосування таких методик:

  1. Обстеження передньої частини ока. Оцінюють стани рогівки та райдужно-рогівкового кута.
  2. Обстеження очного дна. Щоб розширити зіниці, використовують спеціальні краплі очей. За допомогою офтальмоскопа лікар оглядає сітківку і зоровий нерв.
  3. Проведення тонометрії. Робиться легка седація очей за допомогою крапель. Після цього лікар, використовуючи спеціальний прилад, вимірює внутрішньоочний тиск.

Дітям старше 3 років проводять оптичну когерентну томографію. Це дозволяє уточнити ступінь ураження зорового нерва та відстежити динаміку змін. Точно проведена діагностика дозволяє вибрати найбільш вдалий метод лікування. Чим раніше його розпочати, тим більше шансів на позитивний результат

 

Як лікують вроджену глаукому

Лікування вродженої глаукоми передбачає застосування хірургічних методик з метою усунення дефекту кута ока. Сучасне обладнання, мікрохірургічні інструменти та новітні технології дозволяють провести операцію на найвищому рівні. Ретельна підготовка та планування гарантують відсутність ускладнень.

Оперативне втручання дозволяє створити умови для відтоку внутрішньоочної рідини. Який саме метод лікування хвороби вибрати, лікар визначає з урахуванням стадії розвитку патологічного процесу та ступеня залучення до нього структур ока. При вродженій глаукомі проводять наступні операції:

  1. Гоніотомія. Методика ефективна на початкових етапах розвитку хвороби. Передбачає розсікання ділянки кута передньої камери ока через рогівку.
  2. Трабекулотомія. Така операція потрібна, коли рогівка вже сильно помутніла. У склері роблять розріз і розтинають трабекулу — ділянку кута передньої камери. Це дозволяє покращити відтік рідини під кон’юнктиву та знизити внутрішньоочний тиск.
  3. Трабекулектомія. Операція передбачає видалення частини трабекули через розріз у склері, що також забезпечує відтік рідини.
  4. Дренування кута передньої камери. Методика у багатьох випадках дає можливість стабілізувати патологічний процес та нормалізувати внутрішньоочний тиск.

Іноді застосовують поєднання методик (трабекулотомія + трабекулектомія). Згодом може знадобитися ще одна операція, якщо дренажний канал закриється.

У післяопераційному періоді пацієнти перебувають під постійним наглядом спеціалістів. Важливо після оперативного втручання дотримуватися всіх рекомендацій лікаря. Комплексне лікування вродженої глаукоми передбачає і медикаментозну терапію, зокрема застосування гіпотензивних, нейротрофічних, десенсибілізуючих та загальнозміцнюючих препаратів. Крім того, призначають корекцію аномалії рефракції та плеоптичне лікування (за показаннями).