Захворювання сітківки

Сітківка — що це?

Сітківка — найтонша внутрішня оболонка ока, що повністю прилягає з внутрішнього боку до склоподібного тіла, а із зовнішнього — до судинної оболонки очного яблука. Надскладна структура дозволяє їй сприймати світло, обробляти й трансформувати світлову енергію у нервовий імпульс — сигнал, в якому закодована вся інформація про те, що бачить око, а потім передавати його зоровим нервом до мозку.

Сітківка складається з клітин-рецепторів — паличок і колбочок. Палички мають високу світлочутливість і дозволяють бачити у темряві. Вони відповідають і за периферичний зір. Колбочки вимагають для своєї роботи більшої кількості світла, але вони відповідають за центральний зір і дозволяють розглянути дрібні деталі, дають можливість розрізняти кольори.

Найважливіша частина сітківки — центральна (макула). Вона знаходиться навпроти зіниці, трохи вище місця з’єднання ока з зоровим нервом. Її також називають жовтою плямою (через вміст у клітинах жовтого пігменту). У цій ділянці сітківка дуже тонка та містить велику кількість колбочок. Жовта пляма відповідає за центральний зір, тому порушення у цій зоні можуть призвести до суттєвого погіршення зору, аж до сліпоти.

У яких випадках виникають захворювання сітківки

Патології сітківки можуть з’явитися при деяких захворюваннях очей, різних загальних і системних хворобах організму — гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, захворюваннях нирок і надниркових залоз, а також при травмах ока, черепно-мозкових травмах, вікових й гормональних змінах в організмі.

Які основні групи ризику:

• люди з середнім або високим ступенем короткозорості (міопії);
• вагітні жінки;
• люди похилого віку;
• люди, які хворіють на цукровий діабет та гіпертонію.

Симптоми захворювань сітківки ока:

• зниження гостроти зору без видимих ​​причин;
• поява перед очима спалахів у вигляді іскор, блискавок;
• точки у вигляді «пластів сажі», що плавають;
• пелена перед очима;
• звуження або випадання деяких полів зору (зазвичай збоку);
• мігрень, запаморочення.

Ознаки захворювання сітківки можуть бути відсутні на початковій стадії. Тому важливими є періодичні огляди в офтальмолога.

Основні види захворювань сітківки

Периферичні дистрофії сітківки

Периферична дистрофія — одна з найпоширеніших проблем із сітківкою. Найчастіше хворий навіть не підозрює про наявність у себе такої патології.

Периферичні дистрофії зустрічаються у будь-якому віці та за будь-якої гостроти зору, але найчастіше — у людей з короткозорістю середніх і високих ступенів. При міопії, як правило, очне яблуко збільшене, сітківка розтягується та стоншується. На більш розтягнутих ділянках сповільнюється кровообіг, сітківка не отримує поживних речовин, і відбуваються дегенеративні зміни. Нерідко зустрічаються розриви, витончення сітківки, які за відсутності своєчасного лікування можуть призвести до серйозних наслідків — відшарування сітківки.

За даними статистики, периферичні дистрофії сітківки розвиваються у короткозорих у 30-40% випадків, у далекозорих  — у 6-8%, у людей без проблем із зором — у 2-5%.

Відшарування сітківки

Відшарування сітківки — це відділення внутрішньої оболонки ока від судинної. При цьому порушується живлення зовнішніх шарів і відбувається швидка загибель фоторецепторів.

Симптоми відшарування сітківки:

• зниження гостроти зору;
• звуження поля зору;
• поява точок, мушок, що плавають;
• пелена перед очима;
• раптова втрата бічного зору;
• деформація та коливання предметів, що розглядаються.

Це дуже серйозне захворювання, яке майже завжди призводить до безповоротної втрати зору, якщо вчасно не провести лікування. Найчастіше патологія зустрічається у короткозорих людей, але вона може бути і наслідком травми, гіпертонічного кризу.

За статистикою, 72% всіх випадків незворотної сліпоти трапляються через відшарування сітківки.

Вікова макулярна дегенерація (макулодистрофії)

При віковій макулярній дегенерації уражається центральна частина сітківки — макула (жовта пляма). У більшості випадків зміни викликані витонченням тканини макули внаслідок вікових змін та/або відкладенням у ній пігменту, внаслідок чого виникають осередки відшарування. При цьому порушується функція фоторецепторів і погіршується зір. Це так звана суха форма захворювання.

Інша, рідкісна форма вікової макулярної дегенерації — волога. Вона пов’язана з аномальним розростанням судин під сітківкою в ділянці макули. Вони тендітні та нерідко пропускають кров і рідину, які підіймають макулу з її звичайного місця у задній частині ока. Цей стан невдовзі призводить до патологічних змін у цій зоні сітківки. Прогресує волога форма дегенерації набагато швидше, ніж суха, що призводить до різкого погіршення зору.

Основні фактори ризику розвитку вікової макулодистрофії:

• вік старше 50 років;
• серцево-судинні захворювання;
• генетична схильність.

На початкових стадіях захворювання протікає непомітно та може бути виявлено лише на прийомі в офтальмолога.

Вікова макулярна дегенерація — найчастіша причина втрати зору у людей старше 50 років.

Діабетична ретинопатія

Діабетична ретинопатія – часте ускладнення цукрового діабету, при якому через нестачу інсуліну відбуваються метаболічні порушення. Вони призводять до загибелі клітин, що підтримують тонус стін дрібних судин. Ослаблення стінок, своєю чергою, призводить до патологічних змін. Внаслідок чого у сітківці з’являються крововиливи, утворюються патологічні новоутворені судини, які можуть спричинити відшарування сітківки та необоротну втрату зору.

Діабетична ретинопатія розвивається поступово, і навіть виражені її стадії можуть бути непомітні. Зазвичай патологія розвивається через 5-10 років після початку захворювання на цукровий діабет. За відсутності лікування ретинопатія призводить до сліпоти. Вона зустрічається у 40% хворих на цукровий діабет.

Макулярний набряк

Макулярний набряк – це набряк центральної зони сітківки – макули. Вона відповідає за центральний зір. Патологія виникає через накопичення рідини у центральній зоні сітківки та значно погіршує гостроту зору.

Макулярний набряк – не самостійне захворювання, а прояв деяких офтальмологічних патологій або станів:

• діабетичної ретинопатії (ураження судин сітківки при цукровому діабеті);
• травми ока чи наслідків хірургічного втручання;
• увеїта (запалення судинної оболонки ока);
• оклюзії вен сітківки.

Оклюзія вен сітківки — одна з найнебезпечніших хвороб очей, яка може загрожувати безповоротною втратою зору.

Діагностика захворювань сітківки

Щоб повністю обстежити сітківку, звичайної перевірки зору недостатньо. Потрібен комплексний підхід. При підозрі на захворювання сітківки в офтальмологічному центрі «Ексімер» (Одеса) обов’язково проводяться такі заходи:

• периметрія (тест полів зору), щоб оцінити стан сітківки на її периферії;
• УЗД внутрішніх структур ока;
• офтальмоскопія (огляд очного дна), щоб оцінити стан сітківки, диска зорового нерва, судин очного дна;
• оптична когерентна томографія (ОСТ) сітківки, що дозволяє оцінити стан її центральної зони (макули).

Захворювання сітківки: що робити?

Головне – вчасно виявити хворобу. При виявленні патологій сітківки потрібно регулярно проходити діагностику, бажано — у тому самому медичному центрі й на тому самому обладнанні, щоб спостерігати за змінами у динаміці. Важливо дотримуватися всіх рекомендацій офтальмолога, у тому числі щодо способу життя, режиму фізичних навантажень, харчування тощо. Своєчасне та правильне лікування дозволяє зберегти зір.

Лікування захворювань сітківки

Універсального методу лікування хвороб сітківки немає. У кожному випадку потрібен індивідуальний підхід. При виборі оптимального способу лікування у клініці «Ексімер» (Одеса) фахівці враховують безліч факторів: причини захворювання сітківки, його тип та стадію розвитку, вік пацієнта, супутні хвороби тощо. Кожен етап контролюється офтальмологом, він може вносити корективи залежно від результатів.

У сучасній клініці офтальмології захворювання сітківки ока успішно лікуються за допомогою таких методів:

• лазерне лікування: лазерна коагуляція, ППЛК;
• хірургічне лікування (вітреоретинальні втручання);
• медикаментозне лікування;
• внутрішньоочні ін’єкції препаратами «Луцентіс», «Ейлеа», «Озурдекс».

Сітківка та вагітність

У період вагітності в організмі відбуваються гормональні зміни, які можуть серйозно вплинути на зір. Головну загрозу зоровій системі несе саме стан сітківки. Погіршення її стану – одна з найчастіших причин неможливості природних пологів і рекомендації проведення кесаревого розтину. Ризик відшарування сітківки зростає при природних пологах через перепади тиску у жінки. Особливо цей ризик високий у тих, хто страждає на короткозорість і у тих, у кого є схильність до патологій сітківки.

Фахівці рекомендують, незалежно від гостроти зору, проходити обстеження зорової системи з оглядом очного дна на таких термінах вагітності:

• 6-й тиждень;
• 10-14-й тиждень;
• 32-36-й тиждень.

Для лікування дистрофічних змін сітківки та попередження ризику її відшарування застосовується профілактична периферична лазерна коагуляція. Вона абсолютно безпечна як для майбутньої мами, так і для дитини. Проводиться до 36 тижня вагітності.

Сітківка та короткозорість (міопія)

Людям з короткозорістю потрібно регулярно проходити діагностику зору та стежити за станом сітківки. Причому він не завжди пов’язаний зі ступенем міопії. Нерідко буває, що за високого ступеня короткозорості сітківка залишається стабільно задовільною, у ній немає передрозривів, відсутні прогресивні дистрофічні зміни. Або навпаки: при слабкій короткозорості, що не перевищує 3 діоптрій, на очному дні спостерігаються дистрофічні осередки.

Лікування захворювань сітківки у клініці «Ексімер»